|
ГРОШОВА СИСТЕМА КНЯЖОЇ ДОБИ Гроші в упорядкованому господарстві держави — це засіб для полегшення обміну товарами. Вони також є мірилом вартості товарів. У давніх часах цим засобом були звичайно один або кілька товарів, що мали загально визнану цінність при порівнянні з усіма іншими товарами. З поступом розвитку людства загальної вартості грошей набували «штуки худоби», далі хутра, а врешті, міри зерна, солі й рідкісних металів. Ці всякого роду засоби не ставали відразу панівними для обміну чи платності. Один засіб існував доволі довго, цілі століття поруч другого. Аж із постанням міжнародних торговельних взаємин на перше місце вибились дорогоцінні металі. По своєму невеликому тягареві й легкому поділі вони були придатними і стали загально визнаним засобом вартостей всіх товарів. Міру вартостей всіх товарів перебрали на себе золото й срібло. З цих двох «шляхетних металів» почали карбувати перші монети — гроші. Кунні гроші Україна за княжих часів мала свою грошову систему в формі т.зв. «кунних грошей». «Кунні гроші», як доводять назви грошових одиниць, що згадуються в різних письмових джерелах княжої України («куна», «веверица», «векша») — це були хутра або шкіри хутрових тварин куниці й білки. Інші номінали «кунної грошової системи» («ногата» й «резана») не є назвами тварин і пояснюються подвійно: як хутрові й як металеві гроші. Більше прийнятою є думка, що «ногата», принаймні в IX—XI століттях, була місцевого назвою арабської монети «диргем», а «резана» — це половина або менша частина «диргема». Всі номінали «кунної грошової системи» об'єднувались лічильною одиницею — т.зв. «гривнею» (в письмових джерелах «гривна») —в такому співвідношенні: одна «гривня» - 20 «ногатам»=25 «кунам» = 50 «резенам», а пізніше, з XII століття = 50 «кунам» = 100 «всверицам», чи «векшам». Хоч питання про реальну вартість «кунних грошей» не розв'язане, проте доводиться думати, що від найдавніших часів аж до половини XIV століття всі «кунні» одиниці були грішми — хутрами або шкірками, бо ніяких металевих грошей, крім важких «срібних зливків», т. зв. «гривень», у цей час в Україні не було. А «кунні» одиниці постійно згадуються в письмових джерелах того часу. Повідомлення ряду чужоземних письменників підтверджують хутрово-шкіряну систему «кунних грошей» в княжій Україні. Зокрема, перський учений Ахмед Туський (за новими даними, Наджіб Хамаданський, тобто з міста Хамадана) в своєму творі «Чудеса творіння» з 1160 року говорить: «і в українців шкіряні гроші, шкіри білок (сірих), а не «диргеми», і шкіри без хутра з передніми й задніми лапками й кігтями». Срібна гривня З розвитком торговельних взаємин уведено, мабуть, для значних грошових операцій, твердішу й певнішу валюту, ніж «кунні гроші», а саме «срібні зливки», т. зв. «гривні». Різної форми й ваги були вони: «київська гривня» — це шестикутний «зливок срібла вагою близько 160 грамів, із XI —XIII століть, або шестикутній трохи відмінної форми «срібний зливок» вагою 196 грамів, із половини XIII століття; «чернигівська гривня» — це ромбовидний з варіантами й довгастий з розплесканими язиковидними кінцями «зливок срібла» вагою близько 196 грамів, Із XII століття. Золота гривня У XII столітті є знані «золоті зливки», т. зв. «золота гривня». У Києві «золота гривня» ділилась на 72 «золотники», а в Новгороді — на 96. Один «золотник» мав 4,4 грамів золота. «Золота гривня» дорівнювала 50 гривням «кунних грошей», а «срібна» — сім і півгривням «кунних грошей». Карбованець Вкінці XIII століття з'явився «срібний зливок» у половину «срібної гривні». Він дістав назву «карбованець». У XV столітті цей «карбованець» остаточно витиснув «гривню» з обігу. Ногата Ногата — це грошова одиниця, 1/20 «гривні» кунної системи грошей. Рання «ногата» була місцевою назвою арабської срібної монети «диргем», що була в обігу в Україні починаючи з IX століття. Перші «ногати» важили близько 3,41 грамів. У середині X століття, коли замість єдиної в усій Україні вагової системи створилось дві, південна й північна, «ногата» одержала в південній системі вагу 4,09 грамів, а в північній — 2,56 грамів. Згодом, із половини ХІ століття до половини ХIV століття, «ногата» визначала один із родів грошей-товарів, правдоподібно, шкірку соболя чи іншої хутрової тварини. Куна Куна — це грошова одиниця, 1/25 «гривні» в IX—XI століттях і 1/50 «гривні» в XII—XIII століттях «кунної системи грошей». Рання «куна» була якимсь родом грошей-товарів, правдоподібно, хутром куниці починаючи ще перед IX століттям. У IX столітті, до половини X століття «куна» була місцевою назвою арабської монети «диргем» вагою 2,73 грамів. З другої половини X століття десь до половини XI століття «купа» була місцевою назвою арабської монети «диргем» вагою 3,28 грамів, чи сумою частин «диргема» цієї ж вартості. З половини X століття до половини XI століття «купа» була місцевою назвою арабської монети «диргем», обрізаної до 2,05 грамів, або сукупністю «диргемїв» цієї ж ваги. В XI столітті й частково в XII столітті «куна» була місцевою назвою західноєвропейської монети «динарій» вагою 1,02 грамів, що була в обігу в південній частині України. її платив вбивця до княжої скарбниці, якщо йому вдалось уникнути кривавої помсти. А після скасування кривавої помсти «вира» була єдина кара, накладена державою на злочинця або на громаду, якщо громада не викривала злочинця. «Вира» за вбивство вільної людини становила 40 гривень, за вбивство княжого урядовця—80 гривень, за вбивство невірної дружини або за покалічення людини — 20 гривень. За раба не було «вири», а тільки платилось кару за пошкодження чужої речі. Поклепна вира Була також т. зв. «поклепна вира» за наклепи. Злочин проти чести й свободи карався особливо важко: за удар мечем у піхві або рукояткою карали вчетверте важче — XII гривень, ніж за удар гострою стороною меча — 3 гривні. Продажа Була кара т. зв. «продажа». Ця грошова кара була за злочини, не підлягаючі вищим карам, її вимір дорівнював 12,3 і 1 гривні. Гроші стягались до княжої скарбниці, а зв'язане з «продажею» відшкодування, т. зв. «урок», ішло скривдженому. «Виру» до княжої скарбниці збирав княжий урядовець—т. зв. «вирник», що діставав під час служби втримання від «верви» —т. зв. «вирний поклон». Поклон «Поклон» — це була оплата, яку населення сплачувало князеві або його відпоручникові на утримання під час перебування в певній оселі, в місті чи в «верві». Зокрема, був відомий «поклон вирний», що його громада сплачувала натурою (корм) або грошима княжому вирникові. Розмір «поклону» був встановлений законом. Верв «Верв» — це родово - територіальна одиниця, громада в княжій Україні. Всі мешканці в «верві», а також ново - поселенці називались «людіє». Це була судово-адміністративна одиниця, члени якої були зв'язані круговою порукою. «Верв» була зобов'язана в разі злочину починати слідство («гонити слід»). А якщо винного не знаходили, «верв» відповідала за злочин на її території. Населення в «верві» судилось т. зв. вервним судом. «Верв» переводила також збирання податків до княжої скарбниці, організовувала військову оборону. А в християнські часи мала й свою церкву. |
